Читання 7 неділі від Луки
"Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.
І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось." (Лк. 8:41-56)